Автор: Савчук Ірина

Після інституту культури працювала адміністратором у невеликому готелі. Там постійно потрібні були тексти для вітальних табличок і листів. Спочатку писала «бо треба», потім помітила, що їй подобається шукати точні слова для людей, яких майже не знає. Зараз веде ювілейні та іменинні тексти. Часто перечитує готові матеріали вголос, сидячи на балконі. Вірить, що привітання з ювілеєм має залишати після себе тишу, а не обов’язок відповідати компліментом.