Події на Сихові у Львові стали яскравим сигналом про глибокі проблеми в системі мобілізації. Аналітик Денис Блощинський розглядає інцидент не як вирок чи діагноз, а як генеральну репетицію майбутніх викликів.
Коріння проблеми: від 2015 року до сьогодення
Проблема ухилення від мобілізації не нова. Ще в серпні 2015 року представник Генштабу повідомив, що план призову виконано лише на 60 відсотків, а половина громадян не з’являлася до військкоматів. Тоді система мала певний захист: війна була позиційною, а потреби в людях — обмеженими. Повномасштабне вторгнення зняло цей захист і виявило, що за сім років нічого не змінилося.
Мобілізація — це особливі відносини між людиною і державою. Громадянин погоджується на службу, доки виконуються умови договору. Їх три: чесний розподіл тягаря, коли служать усі, а не лише ті, хто не зміг відкупитися; держава тримає слово щодо термінів і ротацій; гідність тих, хто вже заплатив — воїни не повинні просити протези чи ордени через петиції.
Сьогодні всі три умови зруйновані. Бронювання стали ринком, законопроєкти про демобілізацію роками застрягли в Раді, а корупція в ТЦК та епізоди насильства залишилися без покарання. Це призвело до розриву неписаного договору.
Коли згода руйнується, на її місце приходить примус. Але примус має межу: тих, хто примушує, завжди менше. Люди підкоряються закону через сприйняту справедливість, а не страх покарань. Жорсткість без справедливості лише підвищує ціну наступного зриву.
Реакції на Сихів показують: ніхто не вірить, що правосуддя здійснить держава. На вакантне місце арбітра претендують приватні сили. Це нагадує отаманщину — мережеву, але не правову. Дегуманізація в мові обох сторін знімає внутрішні заборони на насильство.
Конфлікт глибший за юридичний: для одних військова форма — реліквія, для інших — символ інституції. Сторони сперечаються не про факти, а про те, що для них святе.
Ім’я проблеми — розрив договору. Зшивати його доведеться з обох боків, але перший крок за державою, яка сильніша. Потрібні симетричне правосуддя, чіткі зобов’язання замість обіцянок, розведення функцій армії та поліції, а також робота зі змістом служби.
Сьогодні демпфером є війна. Коли вона стане на паузу, розломи загостряться: ветерани з рахунками справедливості, різні досвіди війни в громадах і відсутність культури діалогу. Сихів — репетиція, яка показала всіх дійових осіб майбутньої драми. Після неї ще можна переписати сценарій.
Денис Блощинський
