Біля драмтеатру на вулиці Незалежності, 42, після вистави завжди стоїть той самий гурт: хтось шукає афішу на наступний тиждень, хтось звіряє обличчя з екраном телефону. «Це ж він, з фільму про Кузьму», — кажуть тихо. Іван Бліндар і справді той самий: виріс у Франківську, грає тут із 2011 року і водночас з’являється в українському кіно, яке вже бачила вся країна.
Типова плутанина така. Людина бачить актора в стрічці «Я, „Побєда“ і Берлін» або в різдвяній комедії «Вартові Різдва» і вирішує, що він уже «київський». Або навпаки: знає його лише з «Солодкої Дарусі» чи «Гуцулки Ксені» і дивується, коли той самий голос лунає з телевізора. Обидва варіанти обрізають картину.
Нижче ми розкладаємо шлях просто: звідки він, що саме змінила роль Скрябіна, чому сцена на Незалежності лишається домівкою і як подивитися його роботу, не гадаючи за афішами.
1. З Пасічної на театральний поріг
Іван Володимирович Бліндар народився 19 червня 1992 року в Івано-Франківську. Дитинство ділилося між містом — ріс на Пасічній, ходив до школи № 18, плавав у шкільному басейні — і селом у бабусь і дідусів. Дідусь грав на кількох інструментах самоуком; це не «акторська династія», а звичайна прикарпатська хата, де музика була під рукою.
Після дев’ятого класу пішов у вище професійно-технічне училище № 13 на регулювальника радіоапаратури та електромонтера. Схеми й пайка лишилися в руках, але в училищі був театральний гурток — і саме там стало ясно, що сцена тягне сильніше за дроти. Документи забрав, не чекаючи диплома техніка, і вступив до Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, спеціальність «Сценічне мистецтво».
На третьому курсі з театру зателефонували: потрібен вертепник у «Ночі перед Різдвом». З 2011 року він уже в трупі Національного Івано-Франківського музично-драматичного театру імені Івана Франка. Це не стрибок «з нікуди в зірки», а довга служба в одному колективі: класика, Матіос, Барнич, Шекспір, дитячі казки — усе те, чим франківський зал живе роками.
2. Роль Кузьми і те, що змінила камера
У кіно Бліндар зайшов раніше за гучну славу: короткий метр «Кров’янка» (2016), «Коли падають дерева» (2018), «Сквот32» і «Шлях мерця» (обидва 2019). Але загальноукраїнське ім’я дала роль молодого Андрія Кузьменка у фільмі Ольги Ряшиної «Я, „Побєда“ і Берлін». Зйомки були ще до повномасштабного вторгнення, прокат мали відкрити в березні 2022-го. Прем’єра відбулася лише 14 березня 2024 року.
Заради Кузьми актор скинув 14 кілограмів. Це не магічне число з пресрелізу, а різниця між звичною вагою тіла і тією, яку вимагав образ худорлявого музиканта 90-х. Складається просто: щоденний кросфіт плюс жорсткий контроль калорій протягом підготовки й двох місяців зйомок. Змінює його не «сила волі» взагалі, а графік: пропустив тренування — кілограм повертається; зняв епізод під дощем — організм тримає воду. Дружина Кузьми, Світлана Кузьменко, була на майданчику один день і сказала режисерці, що навіть рухи зі спини здалися їй знайомими.
У прокаті стрічка зібрала близько 59 млн грн і з серпня 2024-го доступна на Netflix. Далі були «Песики» (2025), роль Святого Миколая у «Вартових Різдва» (прокат з 13 листопада 2025-го) і хакер Лакі в детективі «Справа НБР» на ICTV2 (2026). Помилка глядача тут одна: вважати кіно головною роботою, а театр — «додатком». У нього навпаки.
3. Рідна сцена, звання і нові ролі
На сайті Франківського драмтеатру в репертуарі Бліндара — десятки партій: від П’єтро в «Ромео і Джульєтті» й Лаерта в «Гамлеті» до Івана Цвичка в «Солодкій Дарусі», Пауля Боймера в «На Західному фронті без змін» і Юрка в «Гуцулці Ксені». У квітні 2026-го на тій самій сцені вийшла «Маруся Чурай» Ростислава Держипільського з музикою Святослава Вакарчука: Бліндар грає Івана Іскру.
7 листопада 2024 року президентським указом № 752/2024 йому присвоїли звання заслуженого артиста України — формулювання стандартне для таких відзнак: особистий внесок у культуру, творчі здобутки, професійна майстерність. На той момент за плечима було вже понад десять років служби в державному театрі й кілька десятків ролей. Сам актор говорив про це без пафосу: у слові «заслужений» для нього важливий корінь «заслуга», а не урочистість церемонії.
Популярність після «Побєди» він описує практично. Впізнають на вулиці, частіше кличуть на кастинги. Найкорисніше з цього, за його словами в розмові з РБК-Україна, — легше збираються кошти на військо: раніше збори йшли тугіше, тепер обличчя з афіші працює на конкретну допомогу.
4. Коли сирена лунає над театром
У лютому 2022-го, щойно повернувшись із київського показу ще невипущеного фільму, він разом із колегами розгорнув у театрі волонтерський штаб. Два місяці здавалося, що акторства вже не буде. Потім сцена повернулася — бо зал теж потребував живого голосу, а не лише складів із консервацією.
Живе на два міста, Франківськ і Київ, і сам каже, що вдома енергії більше. Паралельно ходить на вишколи: тактична медицина, керування FPV-дронами, поїздки до друзів на схід «щоб не боятися ситуації». Це не бойова біографія і не привід робити з нього військового кореспондента. Це вибір людини призовного віку, яка не хоче зустріти мобілізацію з порожніми руками.
Правильний шлях для глядача тут простий. Не ділити Бліндара на «кіношного» і «нашого». Купити квиток на Незалежності, 42, коли його прізвище стоїть у складі. Додивитися стрічки, які вже вийшли. Якщо шукаєте теплих слів до 19 червня — день народження актора — краще говорити про конкретну роль, яку ви бачили наживо, ніж про «зірку українського кіно» загалом. Він це чує інакше.
Часті запитання
Чи Іван Бліндар і далі грає у Франківську?
Так. Він залишається артистом драми Франківського драмтеатру. Зйомки й гастролі бувають, але трупа — постійне місце роботи з 2011 року. Афіша на сайті театру й каса на Незалежності, 42, — найнадійніше джерело, де саме він сьогодні на сцені.
Де зараз подивитися «Я, „Побєда“ і Берлін»?
У кінотеатрах стрічка вже відіграла свій прокат 2024 року. Онлайн її показує Netflix. «Вартові Різдва» після прокату листопада 2025-го з’являлися на українських ТБ-платформах; «Справа НБР» виходила на ICTV2 навесні 2026-го.
Скільки йому років і як коректно привітати?
У червні 2026-го Івану Бліндару виповнюється 34. Коротке привітання без канцеляриту працює краще за оди: назвіть виставу або фільм, який вам відгукнувся, і побажайте тихих вечорів удома між Києвом і Франківськом. Пишні формули «гордість нації» він сам обходить.
Чи правда, що він спершу вчився на електрика?
Так. Після школи № 18 був курс в училищі № 13 за фахом регулювальника радіоапаратури та електромонтера. Акторську освіту здобув уже в Інституті мистецтв ПНУ. Паяти плати, як жартував в інтерв’ю, уміє досі.
Якщо хочете не гадати, а влучити у виставу з ним, зробіть три кроки. Відкрийте репертуар Франківського драмтеатру, знайдіть прізвище в складі — зараз це може бути «Маруся Чурай» або інша чинна постановка сезону. Перевірте дату й майданчик: головна сцена на Незалежності, 42, не єдиний майданчик трупи, тож адреса в квитку важлива. Візьміть квиток заздалегідь: на прем’єри й на знайомі прізвища місця розходяться за кілька днів, а не «в касі перед дзвінком».
Для домашнього перегляду порядок інший і коротший. «Я, „Побєда“ і Берлін» — 104 хвилини, вік 12+, історія поїздки до Берліна на старій машині. «Вартові Різдва» — родинна стрічка, де Бліндар грає Святого Миколая; її можна ставити дітям без окремої «дорослої» підготовки. Серіал «Справа НБР» уже про інший регістр: детектив, герой Лакі з темним минулим. Так ви не плутаєте екран із живою залою і не чекаєте від Миколая монологу Гамлета.
